Index / Покажчик моїх творів

Спогади

Одеса : Мій перший теракт - Фашисти й крішнаїти - Як я продав Україну

Куба очима українця

Мій Монреаль ("Я телефоную з Беніну!", "Уроки старшого покоління", "Кафе на Плато", "Щаслива Шарлот", "Червень, бульвар Saint-Laurent", "Маленька книгарня", "Трагедія маленької книгарні" ...)

Исследования шизофрении или Беседа с доктором Фаталли
Школа для иммигрантов или Вечера у "Ива Терьё"

Оповiдання

Зайці (оповiдання жахiв)

Кава о десятій тридцять - там, де нічого нема (Нотатки квебекської глухоманi)

Де є місто? (Ранковий сюр)

Професіонали (розмова у потязі)

( Іншi оповiдання )

(Anti) Historia:

Альтернативна iсторiя (недороблений проект) : http://www.geocities.com/alternatyvna_istoria/

( Квебек, Канада та iнше - нотатки iммiгранта )

( Пародiї та жарти )

Деякi читачi "Київських ночей" (
http://vent-de-la-mer.livejournal.com/tag/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+%D0%BD%D0%BE%D1%87%D1%96 ) скаржаться, що зовсiм вже заплуталися у персонажах :) Я й сам почав трохи плутатися ;) , тому написав цей гiд ;)

Час i мiсце дiї: 1958 рiк, Київ (столиця УСРР)

( Персонажi: )

Прохання до читачів : якщо ви побачили якусь помилку чи русизм, прошу поділитися цим спостереженням з автором :) Дякую.

Київські ночі (продовження)

(початок: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/tag/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+%D0%BD%D0%BE%D1%87%D1%96 )

22. ***

Усi пiд'їзди до Республiканського стадiону були заповнений народом. Савелiй з Андрiєм ледь пробилися через натовп. Нарештi вони досягли мiлiцейського кордону. Савелiй показав перепустку. Мiлiцiонери миттєво рузступилися, пропускаючи друзiв до середини, i ввiчливо вказали дорогу. Потiм знов зiмкнули живий ланцюг.

Вони прямували до так званої "Партiйної трибуни". Цей сектор стадiону було зарезервовано виключно для обраних. На верхньому ярусi мiстилася "ложа" ЦК. На нижчих рiвнях - iншi особи, близькi до керiвництва. А також, ретельно вiдiбранi журналiсти, важливi iноземнi гостi i, навiть, кiлька багатих непманiв.

Савелiй привiв Андрiя на другий ярус. Там вже було чоловiк п'ятдесять. Люди продовжували пiдходити.

Друзi сiли у м'якi крiсла.
- Тобi тут подобається? - спитав Харитончук.
- Нiчого, може бути, - посмiхнувся Андрiй.
- Восени тут умикають опалення, - розповiдав Савелiй. - Та й взагалi, тут цiлком автономна територiя. Туалет на кожному поверсi - до речi, якщо тобi треба...
- А буфет теж на кожному поверсi? - пожартував Андрiй.
- Так, - серйозно вiдповiв Савелiй. - Отам, у серединi. Ти хочеш їсти? Чи, може, щось вип'єш?
- Дякую, я вже поїв...

...

Концерт було призначено на одинадцяту годину. Рiвно о 12:48 динамiки, нарештi, зашумiли. Натовп почав зтихати.
- Я-ти-вона-i-вiн-а-разом-цiла-є-країна... - заговорив голос, перевiряючи мiкрофон. Потiм, вочевидь, переконавшись, що все гаразд, передав мiкрофон ведучому.


( Ведучий привiтав усiх зi  )

Прохання до читачів : якщо ви побачили якусь помилку чи русизм, прошу поділитися цим спостереженням з автором :) Дякую.

Київські ночі (продовження)

(початок: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/tag/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+%D0%BD%D0%BE%D1%87%D1%96 )

21 (закiнченя). ***

Цей тиждень пролетiв швидко. На роботi була якась дивна тиша. З одного боку, iнформацiї було багато, навiть занадто: захiднi газети, нарештi, пригадали про iснування України. Вони друкували великi статтi - з мапами, статистичними данними, уривками з пiдручникiв iсторiї. Раптом вiдшукали цiлу низку висловлювань щодо "українського питання" - вiд Наполеона, до Черчiля.

За звичай, десь у серединi статтi, згадувалося про можливiсть об'єднання УСРР iз Галицько-Волинською автономiєю. Але нiяких прогнозiв з цього приводу не робили.

Як завжди, вiддiл, де працював Андрiй, готував огляди преси. Як завжди, розсилав їх читачам. Але тепер складалося враження, що нiхто їх не читає. Що там, "на горi", користуються iншими джерелами iнформацiї.

Тому працювали у пiвсили. На роботу приходили бiля дев'ятої, обiднi перерви затягувалися до другої години, а о четвертiй п'ятнадцять у бюро було порожньо.

( Read more... )

Прохання до читачів : якщо ви побачили якусь помилку чи русизм, прошу поділитися цим спостереженням з автором :) Дякую.

Київські ночі (продовження)

(початок: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/tag/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+%D0%BD%D0%BE%D1%87%D1%96 )

21. ***

Максим сидiв за кермом. Перед ним, метрiв за двадцять, було припарковано автомобiль Гайдукiв. Вiн був порожнiй - господарi були зайнятi. Тiльки що Максим бачив їх на балконi ресторану, поруч з немолодим паном у темному костюмi - мабуть, тим латвiйським професором, про якого вiн щойно чув.

Ну та й добре. А ще краще, що й Панаса тепер нема. Можна розслабитись. Можна, навiть, говорити з самим собою - нiхто не почує. Максим вже знав, що автомобiль не прослуховується. Це було б дорого i незручно. Та й навiщо, якщо є Панас?

Все ж таки добре, що напарника нема сьогоднi на роботi...

Максим заглибився у думки. Думки були якiсь сумнi. Вiн не був задоволений життям, не був задоволений собою. Вiн сподiвався на бiльше... Хотiлося бути учасником подiй. Хотiлося приймати рiшення, бути важливим.

( Read more... )

LES TESTS DE SELECTION
http://www.aide-emploi.net/test.htm

Український переклад пiснi Шарля Азнавура "Comme ils disent". Присвячується pan_petro i його численним прототипам (див. Гаркун-Задунайський)

Бо я є нацiЙоналiстом

( Український переклад )



( Оригiнальний текст (французькою) )

Менi приснилося, що наше з kostysh колишнє Литературное общество "Коло" (http://kolo.8m.com/) не тiльки ще iснує, а й розрослося. І що ми справляємо його 12-рiччя. Там, чомусь, куча людей, з якими я познайомився вже у Канадi, i якi анi української, анi росiйської не знають. І чомусь ми кудись їдемо Одесою, на вiдкритому трамваї...