http://ua-wordoftheday.livejournal.com/115122.html

"думайте, брати мої"

от так і до нас наші "гості" відносяться. от так і на наших могилах вони хочуть "ура!" кричати

мотайте на вус

В украинськой историософии апокалиптический нигилизм определяется как “…Дух Руины, дух степи, который существует в психической структуре нашего народа от княжеского времени ... до сего дня. Это тот дух, который дал нам Тетерю, Брюховецкого, Сирка, Пушкаря, которые бунтовали против собственных гетманов и сговаривались с соседями..., выступали с ними против собственного народа и гетманов ... Это есть те Махны, которые не признавали и не признают никого вне себя и над собой, которые сами себе панами были" [Ольжич О. Дух Руїни // Ольжич О. Незнаному Воякові: Заповідане живим / Упоряд., післямова і прим. Л. Череватенка. – К.: Фундація імені О. Ольжича; Редакція журналу “Дніпро”, 1994. – С.30; заг. – С.307-312]. "... Византийская традиция вероломства, лизоблюдства и подсиживания, интриг и предательств в украинской ментальности — как-бы подводная часть айсберга" [Капелюшный Л. Византийский синдром: Украинский менталитет как зеркало оппозиции // Литературная газета. – Москва, 2001. -№28, 11-17 июля. – С.12].

Доминирование Духа Руины в Украине рассматривается как следствие игнорирования Божьим покровительством — обращение под руку московского царя, польского короля или турецкого султана: "... так как ты понадеялся на царя Сирийского, и не уповал на Господа, Бога твоего ... За то отныне будут у тебя войны" (2 Хр 16:7,9). Безуспешные войны за Украину продолжались в 1490-1775, 1914-1920-х и 1939-1950-х гг.

Только Богдан Хмельницкий на определенное время смог привести украинскую национальную революцию к победе, ибо выступил с благословением Иерусалимского патриарха, который встретил его у Киевских Золотых Ворот как «оборонителя» (евр. "каган") православной веры, со словами "Бог и Украина!", ведь Святым Письмом сказано: "... Господь за меня, не устрашусь: что сделает мне человек?.. Лучше уповать на Господа, нежели надеятся на князей. Все народы окружили меня; но именем Господним я низложил их... Сильно толкнули меня, чтобы я упал, но Господь поддержал меня" (Пс. 118:6,9,13).

Но как только Хмельницкий пошел под руку царя, история Украины вновь претерпела ужасные катаклизмы. Ибо каждая конечная личность (даже царь) не может заменить Бога.

Верность (царю или кому-нибудь), любовь к объекту (деньгам, состоянию или имению) есть, по учению святого Августина Блаженного, "негармонической", душа становится серьёзно деформированой, начинает погрязать в злобе, скупости, зависти, хитрости и обмане, панике и непокое. И за короткое время эта негармоническая любовь рождает негармонического человека, а негармонические люди создают негармоническое общество [Стампф С. Християнська філософія святого Августина / З англ. // Мандрівець. – Тернопіль, 1995. - №2 (5). – С.50-51].

То есть, как бы сказали представители когнитивной социопсихологии, всё большей становится "ментальная энтропия" — "... мера отклонения душевного склада (менталитета) человека, этноса, социума от определенного эталонного (оптимального) состояния... Социальная энтропия — мера, характеризующая именно внутреннее состояние человека или социума" [Канигін Ю. Душа та менталітет // Вісник НАНУ. – 1994. - №5. – С.51-52].

Поэтому ментальность украинцев эпохи Руины (XVIII в.) и после провала собственной Реконкисты (Колиевщины), получившей нож в спину от запорожского казачества, присягнувшего бороться против гайдамаков и создавшего спецотряды для вылавливания на западных паланках восставших, приняла на себя миссию Малороссии — "покорного умаления (кенозиса)" — судьбу Иоанна Предтечи.

По взглядам традиционалистов школы Р. Генона здесь мы имеем именно инициастическую фазу нисхождения к точке "врата людей", летнее солнцестояние, затем чтобы начать восхождение к точке "врата богов", зимнее солнцестояние.

Иродиадой для Украины стала её собственная старшина, которая оставила своего "мужа" — украинский народ и "вышла замуж" за его "брата" — Московщину.

В этой перспективе "лях" (поляк), как указывет Т. Даренская, — это образ брата, который поддался соблазну подлого обмана, разорвал братские отношения, стал врагом и палачем (аналог избивавших еврейских младенцев), но в эсхатологической перспективе есть тем, с кем будет возобновлено "общий рай", восстановлено вечную Правду, Любовь и Справедливость [Даренська Т.В. Український образ світу в ключових символах поетичної творчості Тараса Шевченка: Автореф. дис. ... канд.філос.наук. — К.: КНУ, 2002. — С13].

Но вместе с тем Украина осознала, что на это время ей следует веселиться и смеятся (отсюда вся её народно-спудейская культура XIX в., неистово проклятая чувствующим подспудную истину В. Белинским), ибо самый малый в Божьем царстве — тот больший за Крестителя, большего между рожденных от женщин (Лк. 7:28). Ведь, как писал и св. Иоанн Златоуст, этот менший унаследует престол Царя и Господа. Закрывает эту историософскую страницу украинского бытия манифест Кирило-Мефодиевского братства —"... славянин, или простого, или панского рода, теперь должен не любить ни царя, ни пана, а должен любить и помнить единого Бога Иисуса Христа, царя и пана над небом и землей" [Костомаров М. “Закон Божий” (Книга буття українського народу). – К.: Либідь, 1991. – С.28], — осознав, что именно в керигме Иисуса — "Солнца Правды" находиться понимание как человеческого существования, так и существования украинской нации как "краеугольного камня, ранее отброшенного строителями".

После этого украинец может отбрасывать свою «малоросскую сущность» и обращается к апокалиптической миссии народа, Богом освященного (евр. «каддиш/киддуш» — «освящение, отрезание, украивание»): «Вы будете у Меня... народом святым» (Исх. 19:6); затем следуют многократные повторы: «Я — Господь, освящающий вас» (Исх. 31:13; Лев. 20:8; 22:32) и «Народ святой ты у Господа» (Втор. 7:6; 14:2, 21; 26:19).

Борьба с тиранией становится не только правом, но и обязаностью каждого украинца, принявшие этот принцип образуют консорцию — «нацию», и далее она стала расцениваться как самопожертвование («народ») во имя своего национального достоинства и государства.

30 вересня"Союз Української Молоді в Україні" презентував комікс про вбивство керівника українських націоналістів Сиепана Бандери...


Видео новости: Убийство по приказу КГБ

1.Книга будет писаться на русском языке - для всех горемычных, до сих пор пребывающих в антиукраинском человеконенавистническом безумии!

2. Безумие - бороться против нравственного и беззлобного народа, используя все силы, все средства и всю генетическую, прироодой предоставленную тебе ненависть - только потому, что этот народ наконец-то решил жить своей ни от кого не зависимой тихой-мирной жизнью!

3.О себе: уж много лет придерживаюсь Украинской позиции и борюсь за Украинское дело!! Лет 5 - активно борюсь, до этого постепенно приходил в своих убеждениях к Украине... медленно но верно, это не было мгновенной вспышкой прозрения, но постепенно ломало меня, тогда еще русского человека - однако же незлобно, даря надежду мне, имщущему Истину.... ! Потом - была Оранжевая революция, сначала вроде как и неожиданная, ненужная моему прозрению в Украинстве - но с годами все более воспринимающаяся как нечто сакральное, переломное, знаковое!. Потом 2005 - развал надежд, страшный 2006-й, и вот - перевыборы и нынешняя ситуация!

4.мы должны быть готовы к насколько угодно плохим событиям в стране и мире - главное. чтоб наш внутренний мир это не тревожило! Нужно жить стоически!

5.Знайте, что ни сейчас, ни в будущем не является возможным для меня предать Украинство и Украинский народ, предать его Идеологию в самом радикальном ее проявлении - ибо дажэе столь радикальная, гона все равно нравственней и справедливей любого среднестатистического панроссийского идеологического посыла о "возрождении Отечества"

6.Знайте, что нет мне Отечества иного, чем Украина и земля ее, Россия же злобой и натугой своей отпугнула меня, посеяв сомнения в душе моей и ожесточив мое сердце!

7.Знайте, русские псевдопатриоты, что не сломить Вам Украинство - ибо выжило оно вопреки воле вашей. войнам и Голодоморам вопреки, мир да добро в сердцах сохранив, ваши же сердца преисполнены спесью да злобой. и грузинскаявойна примером тому!

8.Знайте, что злоба и насилия с 1917-го, прямиком через 1-45-й и аж до августа 2008 - не смыты и не забыты, и тень несовершенного покаяния всегда будет маячить над Вашим народом и землею ваше!


http://vkontakte.ru/note7556255?oid=2802987&fr=1

Донцов Д. Від містики до політики. – Торонто: Спілка визволення України, 1957. – 61 с.

Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Торонто; Онт : Накл. Вид-ва «Гомін України», 1958. – 295 с.

Донцов Д. Дух нашої давнини. – 2-ге вид. – Дрогобич : «Відродження», 1991. – 342 с.

Донцов, Д.І. Де шукати наших історичних традицій: Дух нашої давнини. / Д. І. Донцов. – К. : МАУП, 2005. – 568 с.

Донцов, Д. Дух нашої давнини / Д. Донцов ; Від.ред. Л. Яцинич. – 2-ге вид. – Дрогобич : Вид-во Відродження, 1991. – 341 с.

Донцов, Д. Історія розвитку української державної ідеї / Д. Донцов ; Ред. Попович Л.М. – К. : Знання, 1991. – 48с.

Донцов, Д. Рік 1918, Київ / Д. Донцов ; Ред. Галушко К.Ю. – К. : Темпора, 2002. – 208с.

Донцов, Д. Твори. 1. Геополітичні та ідеологічні праці / Д. Донцов ; Ред. Баган О. – Львів : Кальварія, 2001. – 488 с.

Донцов Д. За яку революцію. – Торонто : Ліга визволення України, 1957. – 79 с.

Донцов Д. Заповіт Шевченка. – 2-ге вид. – Лондон : Спілка укр. молоді, 1951. – 16 с.

Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К.: Знання, 1991. 48 с. – (Народна б-ка, сер. «З української суспільно-політичної думки».)

Донцов Д. Клич доби : Твори. – Лондон : Вид-ня Союзу Укр. у Великій Британії, 1968. – 128с.

Донцов Д. Московська отрута. – Торонто : Монреаль : Спілка визволення України, 1955. – 296 с.

Донцов Д. Незримі скрижалі Кобзаря : (Містика лицарства запорозького). Торонто ; Онт : «Гомін України», 1961. – 230 с.

Донцов Д. Підстави нашої політики . – Нью Йорк : Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1967. – 211 с.
Донцов Д. Поетка вогняних меж Олена Теліга. – Торонто: Голос України, 1953. – 96 с.

Донцов Д. Правда прадідів великих. – Філадельфія, 1952. – 96 с.

Донцов Д. Рік 1918, Київ. – Торонто : Онт: Гомін України, 1954. – 128 с.

Донцов Д. Росія чи Європа? Та інші есеї. – Лондон, 1955. – 59 с .

Донцов Д. Туга за героїчним: Постаті та ідеї літературної України . – Лондон: Видання СУМ, 1953. – 158 с.

Донцов Д. Хрестом і мечом ; Твори . – Торонто ; Онтаріо: Гомін України, 1967. – 320 с.


Айбадін, С. "Доки бєзхрєбєтнє "народолюбство" не обернєтся в агрєсивний націоналізм, доти не станє Украіна нацією" (До 80-річчя виходу праці Дмитра Донцова "Націоналізм") / С. Айбадін // Українська культура. – 2007. – № 1. – С.29.

Гринів, О. Дмитро Донцов про незалежну Україну як втілення національної ідеї / О. Гринів // Гринів, Олег. Українська націоналогія: ХІХ-початок ХХ ст.: Історичні нариси. / О.Гринів. – Львів, 2005. – С.203-204.

Дмитро Донцов (1883-1973) – видатний діяч, ідеолог українського національного визволення // Історія філософії України: Хрестоматія. – К., 1993. – С.434-454.

Донцов Д. Криза європейської культури й Україна // Хроніка.- К., 2000. –Вип.39-40.- С.415-426.

Донцов Д. Проблема проводу (Череда чи еліта?1917-1919 рр.) Визвольний шлях.- 1967. – Кн.2. – С.279-290.
Донцов Д. Формотворчі ідеї правлячої верстви, козацька доба // Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991. – С.239-326.

Ідзьо В. Дмитро Донцов – феномен національного усвідомлення // Мандрівець. – 2004. - №2. – С.2-8.

Ільницький, М. Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов. / М. Ільницький // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2003. – 32. – С. 195-199.

Ковальчук, І. Українська національна ідея у версіях М.Драгоманова і Д.Донцова / І. Ковальчук // Університет. – 2007. – № 4. – С.102-110.

Ковальчук, І.В. Українська національна ідея у версіях М.Драгоманова і Д.Донцова / І. В. Ковальчук, М. М. Самардак // Практична філософія. – 2007. – № 1. – С.203-209.

Литовка, О.П. Філософська трансформація вчення Фрідріха Ніцше у поглядах Дмитра Донцова / О. П. Литовка // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Філософія. Політологія. – 2003. – № 54-55. – С.54.



Маланюк Є. Донцов Дмитро // Розбудова держави. – 2003. - №9-12. – С.32-37.

Мандрик, М. Формування ідеологічних засад українського націоналізму / М. Мандрик // Мандрик, Марія. Український націоналізм [Текст]: становлення в міжвоєнну добу. / М.Мандрик. – К., 2006. – С.211-326.

Машкін, А. "Зречемося світу старого!..."або дещо про характер української національно демократичної революції 1917 року / А. Машкін // Історія в школі. – 2007. – № 2. – С.1-5

Націократичні концепції в історії української політичної думки:[політичні погляди Міхновського М., Донцова Д., Сціборського М.] // Історія української суспільно-політичної думки [Текст]:навчальний посібник / укладач Морозов В.В,. – К., 2006. – С.125-137.

Рєзнік, В. Д.Донцов і В.Липинський в історії України: порівняльний аналіз / В. Рєзнік // Наукові записки [Текст]: збірник. – К., 2004. – Вип. 26. – С.61-68. – (Серія "Політологія і етнологія".)

Суканець, І. Національна ідея у творчості Д.Донцова та її роль у формуванні духовних пріоритетів сучасної української нації / І. Суканець // Вісник Прикарпатського університету [Текст]. Серія: Філософські і психологічні науки. – Ів.-Франківськ, 2007. – Вип. Х. – С.54-59.

Типологія націоналізму // Націоналізм. Теорії нації та націоналізму від Йогана Фіхте до Ернеста Гелнера: Антологія. 2-ге вид. /Упоряд. Проценко О., Лісовий В. – К., 2006. – С.479-675.

Червак, Б. Дмитро Донцов і український націоналізм / Б. Червак // Розбудова держави. – 2005. – № 1. – С.77-81

Шліхта І. Деякі аспекти взаємин Д.Донцова з організацією українських націоналістів // Вісник КНУ. Історія. – 2003. - №65-66. – С.22-26.

Оргкомітет Маршу УПА-2008 засуджує перенесення святкування річниці УПА з 14 на 18 жовтня.

Керівництво деяких націоналістичних сил аргументує таке рішення тим, що 14 жовтня припадає на робочий день.

Покрова Святої Богородиці – велике Православне свято. Цього дня православні працювати не повинні. В цьому питанні не може бути ніяких компромісів.

Таке рішення є вигідним для антиукраїнських сил, які прагнуть будь-що зірвати проведення Маршу, роз`єднати націоналістичні сили. Через такий стан речей цього року націоналісти ризикують провалити святкування взагалі. А міліція як завжди сприятиме комуністам, яких пустять на Хрещатик.

Оргкомітет звертається до всіх свідомих патріотів, яким не байдужа доля України. Йти працювати в той день, коли вся Україна має святкувати й радіти – приниження власної честі та гідності.

14 жовтня – день заснування УПА. Свята не відкладаються, як не переноситься й місце святкування. Це день консолідації і єднання всіх українців. Незалежно від того, хто ти – студент, робітник, пенсіонер – ти маєш бути на Хрещатику. В ім`я Господа та наших великих предків.

"України ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі.

Можемо й повинні опалити цю ідею вогнем фанатичного прив'язання,
і тоді цей вогонь не лише з'їсть нашу рабську "соромливість" себе,
що нищить нас, як соромливість
своєї правди знищила французьку аристократію,
як ідеологія "кающегося дворянина" знищила російську шляхту, -
але тоді в цім вогні спопелюють і чужі ідоли.

Але лише тоді!

Бо поки ми не виплекаємо в собі пристрастного бажання
створити свій світ з зовнішнього хаосу, поки вертерівську ніжність
не заступить у нас зачіпна любов посідання,
поки теореми не стануть аксіомами, догмами;
"соромливість" - не обернеться на брутальність,
Сковорода - на Савонароллу, Костомаров - на Мадзіні,
а безхребетне народолюбство - на аґресивний націоналізм,
доти не стане Україна нацією"

(Дмитро Донцов. Націоналізм //
Донцов Дмитро. Твори. Том 1. Геополітичні та ідеологічні праці. -
Львів: Кальварія, 2001. - С. 394-395.)

P.S. Згоден на 100%!!!

Перстень у системі українських пам’ятних та військових нагород періоду національно-визвольної боротьби 1914-1952 рр.

дуже цікава стаття з багатьма ілюстраціями

До жовтневих свят – націоналістичної Покрови 14 жовтня залишається дедалі менше часу. Ми звертаємось до всіх небайдужих і свідомих патріотів. Напередодні важливих подій треба забути всі внутрішні суперечки і об’єднатись заради слави і честі України.
Протягом трьох попередніх років, чотирнадцятого жовтня вітренківські бабусі і комуністичні дідусі не пускали українських патріотів на Хрещатик. Неорганізованість націоналістичних організацій заважає дати відсіч антиукраїнським силам, і показати хто є в Києві хазяїн.
Всі ці роки націоналісти ходили околицями, співали пісень і взагалі робили вигляд, що їм і не треба на Хрещатик, коли є така чудова Троєщина. Вони пишалися собою. І вітали один одного „з торжеством національної ідеї”.
Для справжнього національного свята партії і організації – не потрібні. Поважні лідери і провідники заважають молодим, завзятим хлопцям своїми розумуваннями. Сьогодні потрібна дія, а не пуста балаканина!
На фоні посилення політичного тиску Росії, 14 жовтня є дуже важливою датою. Всі намагання проросійських сил зобразити наших героїв бандитами і фашистами мають бути зупиненні.
14 жовтня всі патріоти мають бути в Києві, і ми повинні нарешті прорвати ланцюг наших ворогів. Марш Хрещатиком має відбутися за будь-яких умов!
Слава Україні!
Героям слава!

Приєднуйтесь! До оргкомітету Маршу входять представники різних націоналістичних груп з Києва, Тернополя, Львова, Одеси. Координатор – ветеран УПА, відомий кінорежисер Олександр Муратов, заступники Гришин Мирослав, Беломар Віктор.

Телефон для довідок: 8-050-8544795
e-mail:upa2008org@gmail.com
P.S.: кому не впадло перепостіть у себе. Хлопці правильну тему організовують!

Видео новости: Украинские националисты вступились за армию

Крымская политическая партия Милли Фирка, обратилась к Президенту России Дмитрию Медведеву и Председателю Правительства РФ Владимиру Путину, а также президенту республики Татарстан Минтемеру Шаймиеву с просьбой «защитить коренной и другие малочисленные этносы Крыма от непрекращающегося геноцида со стороны националистически настроенных официальных властей Украины».Почему мы решили обратиться, в том числе и к руководству России (соответствующие обращения мы направили, кроме того, и в тюркоязычные государства, европейские государства)? Это связано, прежде всего, с изменившейся международной обстановкой, поскольку вопрос Крыма, вопрос крымских татар это вопрос во многом геополитический. Изменившаяся международная ситуация, то, что Россия решила защитить малые народы Кавказа, вызвало у нас определенную поддержку и симпатию и определенную надежду, что она будет последовательна в этой позиции. Надо сказать, что те процессы, которые происходят в Республике Татарстан нас, в общем-то, радуют. Все это и подвигло нас написать это обращение. Последним, что склонило нас в сторону принятия такого решения, стало заявление председателя правительства Российской Федерации Владимира Путина, в котором он признал, что в Крыму существует проблема крымских татар. Это мы посчитали определенным сигналом, знаком, знаком того, что руководство России интересует обстановка в Крыму, интересуют те проблемы, которые там существуют, в том числе и проблема крымских татар.
Мда. чурки за рашку. Симптоматично.

Аби на власні очі побачити, як живуть українські солдати, журналіст відвідав розташування двох військових частин...

ОДИН ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ СОЛДАТА

Друзі, це не просто піар, це заклик до співучасті в гарному громадському проекті.
Те, про що мріялось і що давно назріло, схоже, нарешті може статися ))
Є ідея в межах „Свята Незалежності” в Унежі , майданчика, який вважають своїм уже тисячі молодих людей, провести розвіртуалізацію!
Сотні ніків у нас на слуху, сотні Особистостей ми знаємо лише по юзерпикам та дотепам! Ми всі давно один одного перефрендили і перечитали, але жодної нагоди не мали подивитись один одному в очі, потиснути а то й поцілувати, а чом би й ні ;), руку! УНІж – це УНІкальний шанс, про готовність скористатися яким вже заявили... але не це головне.
Приємно те , що організатори, на чолі з мистецькою агенцією „Наш Формат” готові слухати і допомагати втілювати будь-які актуальні ідеї, якщо вони вписуються в загальну ідеологію проекту.
Отже, як зробити свято цікавим, зокрема для людей, які „живуть” в інтернеті?
Чи є хтось, кого варто офіційно запросити, бо найбільше хотілось би побачити в реалі?
Які теми зачепити , які заходи провести, щоб було прикольно і корисно?
Ці та інші питання можна спробувати підняти чи елементарно поставити ребром . А можна не піднімати і не ставити. Можна просто розслабитись і відсвяткувати свою Незалежність, у своїх, зі своїми. Ми дуже хочемо вас бачити! Долучайтеся! „Уніж”- це справді щось більше ніж фестиваль!

Питати, пропонувати і дискутувати просимо в нашій спільноті – так буде зручніше усім!

Схоже, я чи не єдиний україномовний політиколюбний
блоґґер, котрий виступив проти Грузії.
Прожовжуючи вчорашні суперечки,
наведу декілька власних контрарґументів:

1. "Міжнародне право".
За міжнародним правом у сучасному розумінні,
територія Піденної Осетії належить до Грузії.
Натомість багато мешканців Південної Осетії
взяли собі російські паспорти.
Що вдієш?
Не виганяти ж осетин до Росії.
А як же "право націй на самовизначення"?
Узагалі, за яким правом Українська Центральна Рада
проголосила автономію України в 1917 році,
а Ярослав Стецько - Українську державу в 1941 році?

2. "Південноосетинський нарід".
Мешканці Південної Осетії вигнали грузинську владу
на початку 1990-их років зі зброєю в руках.
Хіба се - не доказ їхньої державоспроможности?
Так само, свого часу ізраїльтяни
заперечували наявність "палестинського народу".
Проте інтифади довели зворотнє.

3. "Кримське сепаратисти".
Крим входить до системи влади України.
У 1991 році більше половини кримчан
проголосували "ЗА" незалежність України.
Спроби відділення Криму зазнали невдачі.
До збройних сутичок не дійшло.
Коріння кримського бедламу ростуть
не лише з Кремля та штабу ЧФ Росії,
а й з безвідповідальности Києва.
На мій погляд, більшою загрозою для України
потенційно є кримськотатарське питання.
На початку ХХ століття актуальною була проблема
перетворення українців "із селян у націю".
Сьогодні - із "совків" у націю.

4. "Репетиція російського вторгнення в Україну".
Як порівнювати перманентні скандали в Криму
зі справжньою кров'ю в Південній Осетії?
На початку 1990-их Україні та Росії
вдалося уникнути військового конфлікту.
Сучасна зброя - теленовини та інвестиції.
Наскільки Росія зможе скористатися такою зброєю
залежить виключно від України.

P.S. Кавказькі конфлікти "замиряє" Росія,
а біженці стають громадянами України.
Навіщо вони нам?

P.S.S. Ваш покірний слуга і політика -
дві речі несумісні.

Грузія розпочала війну проти Південної Осетії,
самостійного політичного утворення
під російським протекторатом.

Річ не в тім, якою мірою Південна Осетія
суверенна, а якою мірою - підросійська.
Осетини бажають бути свободними -
хай будуть свободними!

Грузія немає жодного права
(і не кажіть мені про "міжнародне право"!)
позбавляти осетинів свободи,
якою б вони не бачили свою свободу.

Грузинсько-осетинська війна -
безцільна і безсенсовна!
Конфлікти між гірськими народами
можуть тривати десятиліттями.
Достатньо згадати історію
завоювання Кавказу Росією в ХІХ столітті.

Завтра, якщо вже не сьогодні,
грузинсько-південноосетинські зіткнення
переростуть у грузинсько-російські.

Навіщо кров?

P.S. А яка позиція инших учасників спільноти?